Кардіоневроз

Кардіоневроз – стан пацієнтів зі скаргами на «серцеві симптоми» (біль у ділянці серця, серцебиття), втому задишку та занепокоєння за відсутності клінічних ознак патології серця. Кардіоневроз обмежує повсякденну активність людини, знижує якість життя, соціальну та професійну адаптацію. Пацієнти відчувають періодичний біль у грудях, відзначають занепокоєння, тривогу, стурбованість роботою серця. Вони без видимих причин відвідують відділення невідкладної допомоги, часто звертаються до лікарів, проходять обстеження за допомогою складних діагностичних процедур, які не виявляють органічного ураження серця. У пацієнтів, які страждають на кардіоневроз, часто розвиваються психічні порушення, особливо панічні розлади та депресивні стани, які не розпізнають лікарі-інтерністи.

Причини кардіоневрозу

Кардіоневроз – це різноманітні за походженням та проявами, але функціональні у своїй основі вегетативні розлади. Вони зумовлені порушенням нейрогуморальної регуляції вегетативних функцій. Лікуванням кардіоневрозу займаються лікарі різних спеціальностей: психіатри, психотерапевти, неврологи, кардіологи, терапевти.
Перші прояви та повторні загострення кардіоневрозу у третини пацієнтів провокують такі фактори:

- - психогенні;
  - зловживання алкоголем;
  - травми;
  - оперативні втручання;
  - повторні вагітності та пологи.

В інших пацієнтів розлад виникає без видимої провокації. Найчастіше дебют захворювання збігається з періодами гормональних змін в організмі (статеве дозрівання, перша вагітність). Фоном для розвитку кардіоневрозу можуть бути перенесені нейроінфекції, захворювання внутрішніх органів із тривалим періодом астенізації, підвищена емоційна реактивність організму та гормональна перебудова (клімакс).

Симптоми та діагностика

Лікарі діагностують кардіоневроз як самостійне захворювання лише за відсутності ознак соматичної патології. Для виявлення кардіоневрозу крім ретельно збору анамнезу та фізикального обстеження пацієнта кардіологипроводять цілу низку досліджень залежно від скарг, що пред’являються:

- - аналізи крові та сечі;
  - реєстрацію електрокардіограми;
  - ехокардіографія;
  - добове моніторування електрокардіограми по Холтеру та артеріального тиску;
  - навантажувальні проби (велоергометрію, тредміл-тест);
  - дослідження функції зовнішнього дихання (пікову швидкість видиху, капнографію, склад газів крові, пробу з довільною гіпервентиляцією, спірометрію);
  - езофагогастродуоденоскопію.

Пацієнтів консультують суміжні фахівці: невролог, окуліст, отоларинголог, ендокринолог та психіатр. Для виключення органічної патології головного мозку проводяться електроенцефалографію та магнітно-резонансну томографію.
Для пацієнтів з кардіоневрозом характерна наявність протягом двох послідовних років наступних проявів захворювання:

- - різноманітних соматоформних розладів, які протікають безперервно або виникають епізодично та імітують симптоми захворювання серцево-судинної системи (тілесні фантазії, біль у серці, біль у серці);
  - тривожно-фобічних розладів (страх інфаркту, інсульту, смерті від зупинки серця), які супроводжуються відчуттями неритмічного серцебиття зі схильністю до почастішання серцебиття, лабільністю артеріального тиску, гострими вегетативними симптомокомплексами, які імітують ургентну , непритомність);
  - афективних симптомокомплексів (гіпоманія, депресія).

Іншими ознаками кардіоневрозу є симптоми вегетативної дисфункції:

- - локальна пітливість;
  - похолодання чи мармуровість кінцівок;
  - стійкий білий дермографізм.

Кардіологи виділяють такі типи кардіоневрозу:

- - Кардіалгічний (проявляється дискомфортом у грудях, болем у ділянці серця, сильним серцебиттям або пульсацією у всьому тілі, нападами серцебиття, завмиранням у серці, перебоями у серці);
  - Респіраторний (пацієнт відчуває нестачу повітря, у нього прискорене дихання, він не може зробити повний вдих або видих, відчуває «грудку» в горлі, несподівано робить глибокі вдихи);
  - Дисдинамічний (підвищений артеріальний тиск змінюється зниженим);
  - Терморегуляторний (температура тіла постійно або нападоподібно підвищується до 37-38°С або знижується до 35°С);
  - Диспепсичний (виникають болі в животі, відрижка, нудота, блювання, порушення моторної функції кишечника);
  - Астенічний (турбує слабкість, дратівливість, швидка стомлюваність, розлади сну, головний біль).

У багатьох пацієнтів трапляються вегетативні кризи. Вони проявляються тремтінням, несвідомим страхом, ознобом, почуттям нестачі повітря, запамороченням, відчуттям внутрішньої напруги. Пацієнти відчувають припливи жару чи холоду, вони підвищується чи знижується артеріальний тиск, виникає почервоніння чи блідість шкіри, з’являється пітливістю, мерзлякуватість, оніміння кистей, стоп.

Лікування

Терапія кардіоневрозу носить комплексний характер через численність факторів, що викликають захворювання, різноманіття клінічних проявів, психопатологічних та особистісних розладів пацієнтів. Пацієнтам призначають фізіотерапевтичні процедури, проводять сеанси психотерапії. Симптоматична терапія кардіоневрозу проводиться препаратами калію, магнію, вітамінно-мінеральними комплексами, фітопрепаратами. У ряді випадків лікарі призначають β-адреноблокатори, валокордин або корвалол, пропранолол.
Вже на етапі обстеження пацієнта, при перших ознаках наявності у нього симптомів тривоги або депресії, лікарі починають проводити психофармакотерапію, що купує. Лікування починають засобами рослинного походження (валеріаною, звіробою, м’ятою, мелісою). При неефективності терапії, прогресуванні психопатологічних та тривожних розладів або депресії психотерапевти призначають антидепресанти із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну:

- - пароксетин;
  - сертралін;
  - циталопрам;
  - флувоксамін.

У деяких випадках застосовують антидепресанти подвійної дії (венлафаксин, мілнаципран, дулоксетин), анксіолітики (небензодіазепінові та бензодіазепіни), антипсихотики у малих дозах (кветіапін, сульпірид).
Для усунення та запобігання нових нападів в даний час застосовують ноотропні препарати. Вони дозволяють як досягти клінічного ефекту, а й уникнути ризику виникнення серйозних небажаних явищ, які відзначаються прийому психотропних засобів. Ноотропними традиційно вважаються препарати, які позитивно впливають на когнітивні функції, посилюють процеси запам’ятовування, підвищують стійкість мозку до гіпоксії та екстремальних навантажень. Окремі ноотропи (пантогам, фенібут) мають ширший спектр психофармакологічної дії. Їх застосовують для усунення та профілактики симптомів кардіоневрозу.
Для повного лікування кардіоневрозу необхідно нормалізувати роботу нервової системи за допомогою психотерапевта. Спілкування з фахівцем усуває відчуття тривоги, очищує голову від нав’язливих думок та зміцнює психіку для ефективного опору панічним атакам. Психотерапевти використовують такі методики:

- - Раціональну терапію. Психотерапевт допомагає пацієнтові зрозуміти, чому трапляються напади, а потім вчить його, як ефективно з ними боротися;
  - Когнітивно-поведінкову терапію. Під час бесіди лікар-психотерапевт розповідає про дії пацієнта, які провокують розвиток кардіоневрозу, та вказує на його помилки. Це дозволяє запобігти їх повторенню у майбутньому;
  - Сімейну психотерапію. На розмову до психотерапевта пацієнт приходить із близькими людьми, з якими пацієнт проводить більшу частину часу. На сеансах лікар дізнається про сімейні проблеми, які викликають ті чи інші симптоми кардіоневрозу, радить, як їх усунути;
  - Гіпноз застосовується для лікування пацієнтів, які не бажають або не можуть поділитись прихованими причинами свого стану. Фахівець занурює пацієнта у стан гіпнотичного сну та на підсвідомому рівні дізнається про всі його проблеми.

Для досягнення помітного результату потрібно 10-15 сеансів психотерапії. Їх бажано поєднувати з корекцією способу життя.
Пацієнтам, які страждають на кардіоневроз, лікарі рекомендують нормалізувати режим дня, оптимізувати працю і відпочинок. Необхідно намагатися не потрапляти у стресові ситуації, зберігати позитивний настрій. Працювати слід не більше 7-8 годин на день, і робити п’ятихвилинні перерви 1 раз на годину-півтори. Тривалість сну – щонайменше 6-8 годин. Щодня потрібно гуляти на свіжому повітрі 1-2 години.
Гімнастика при кардіоневрозі повинна бути помірною та спрямованою на зміцнення серцевого м’яза. Корисні заняття фізкультурою (плавання, аквааеробіка, катання на лижах), прогулянки за місто. Дієта полягає у збільшенні надходження в організм солей калію та магнію, обмеження споживання кухонної солі, кави, чаю, алкоголю.
У щоденному меню має бути більше овочів та фруктів. Приймати їжу рекомендується не менше 4-5 разів на добу, невеликими порціями. Останній прийом їжі має бути за 3 години до сну. Людям, які приділяють більшу частину часу роботі, слід розбавити свій щільний графік. Щонайменше 2-3 години на день необхідно відпочивати, займаючись своїм хобі або слухаючи легку музику. Слід відмовитися від комп’ютерних ігор та перегляду фільмів на ніч.
Нормалізувати роботу серця дозволяє голкотерапія, масаж, мануальна терапія, акупресура (крапковий масаж). Для того, щоб отримати консультацію лікаря за наявності ознак кардіоневрозу, записуйтесь на прийом до кардіолога та психотерапевта онлайн або зателефонувавши нам.