Хронічний цистит

• Ознаки та симптоми циститу часто включають:
• Сильні та стійкі позиви до сечовипускання
• Відчуття печіння при сечовипусканні
• Сечовипускання часті та невеликими порціями
• Кров у сечі (гематурія)
• Каламутна сеча
• Дискомфорт в тазу
• Відчуття тиску в нижній частині живота
• Незначна лихоманка

Коли звернутися до лікаря

Зверніться за медичною допомогою, якщо у вас є ознаки та симптоми, характерні для цистіту, включаючи:

• Біль у спині
• Лихоманка та озноб
• Нудота і блювота

Якщо у вас виникає раптове, часте або болісне сечовипускання, яке триває кілька годин або довше, або ви помітили в сечі кров, то зверніться до лікаря. Якщо у вас раніше діагностували цистит і у вас розвиваються симптоми, що імітують попередні, зверніться до лікаря.

Бактеріальний цистит

У більшості випадків цистит викликаний типом бактерій Escherichia coli (E. coli). Другий за частотою збудник – Staphylococcus saprophyticus. Причиною решти випадків в основному є Enterococcus faecalis, Klebsiella spp., Proteus spp. В етіології циститу певну роль відіграють урогенітальні інфекції, викликані Chlamydia trachomatis, Ureaplasma urealiticum, Trichomonas vaginalis.

Неінфекційний цистит

Хоча бактеріальні інфекції є найпоширенішою причиною циститу, низка неінфекційних факторів також може спричинити запалення сечового міхура.

Деякі приклади включають:

Інтерстиціальний цистит. Причина цього хронічного запалення сечового міхура, який ще називають синдромом хворобливого сечового міхура, незрозуміла. Більшість випадків діагностуються у жінок. Стан може бути важким для діагностики та лікування.

Медикаментозний цистит. Деякі ліки, зокрема хіміотерапевтичні препарати циклофосфамід та іфосфамід, можуть спричинити запалення сечового міхура.

Променевий цистит. Променева терапія тазової області може викликати запальні зміни тканини сечового міхура.

Цистит стороннього тіла. Тривале використання катетера може привести до запалення.

Хімічний цистит. Деякі люди можуть бути чутливими до хімічних речовин, що містяться в певних продуктах, засобах гігієни, сперміцидах, і можуть розвинутися реакції алергічного типу в сечовому міхурі, викликаючи запалення.

Цистит, пов’язаний з іншими станами. Цистит іноді може виникнути як ускладнення інших порушень, таких як діабет, камені в нирках, травма спинного мозку.

Фактори ризику

У віковій групі від 20 до 50 років цистит частіше виникає у жінок. У більш пізньому віці частота циститу зростає як у чоловіків, так і у жінок.

У жінок відзначають високу схильність до циститу, що можна пояснити такими факторами, як:

• анатомо-фізіологічні особливості організму жінки (короткий та широкий сечівник)
• супутні гінекологічні захворювання із запальним та гормональним компонентами, що порушує дисбіоз піхви
• частота статевих актів, особливості контрацепції
• Вагітність. Гормональні зміни під час вагітності можуть збільшити ризик інфікування сечового міхура
• Менопауза. Змінений рівень гормону у жінок в постменопаузі часто сприяє розвитку циститу

Інші фактори ризику як у чоловіків, так і у жінок включають:

• Порушення відтоку сечі. Це може статися при наявності каменів у сечовому міхурі або у чоловіків збільшена простата.
• Зміни в імунній системі. Це може статися при певних станах, таких як діабет, ВІЛ-інфекція та лікування раку. Пригнічена імунна система збільшує ризик бактеріальних, а в деяких випадках і вірусних інфекцій сечового міхура.
• Тривале використання сечового міхура катетерів.

Окрім обговорення ваших ознак та симптомів та фізікального огляду, ваш лікар може рекомендувати певні аналізи, такі як:

• Загальний аналіз крові.
• Загальний аналіз сечі.
• Бактеріологічне дослідження сечі.

Для діагностики циститу також застосовують:

• ультразвукове дослідження нирок, сечоводів, сечового міхура, передміхурової залози (у чоловіків);
• екскреторну урографію (тільки при хронічному циститі та атиповому перебігу гострого циститу);
• цистоскопію (тільки при хронічному циститі). Інструментальні дослідження при гострому циститі взагалі протипоказані і виконуються тільки при затяжному перебігу запального процесу (понад 2–3 тиж). Цистоскопія також показана після регресу симптомів гострого геморагічного циститу.

Для жінок із хронічним циститом обов’язкова консультація гінеколога та обстеження на захворювання, що передаються статевим шляхом.

При гострому циститі у жінок обов’язковий огляд зовнішнього отвору уретри та вагінальне дослідження. За наявності вагінальних та уретральних виділень, герпетичних ерозій, неприємного запаху, гіперемії пацієнтки підлягають обстеженню у гінеколога на наявність захворювань, що передаються статевим шляхом.

Лікування

Призначають спокій, молочно-рослинну дієту з виключенням гострих, солених, копчених страв, консервованих продуктів, прийом достатньої кількості рідини (сечогінні трави, чай, мінеральна вода, ягідні морси, киселі). Показані (крім випадків геморагічного циститу) теплові процедури: сухе тепло.

Цистит, викликаний бактеріальною інфекцією, як правило, лікується антибіотиками. Лікування неінфекційного циститу залежить від основної причини.

Лікування бактеріального циститу

Антибіотики – це перша лінія лікування циститу, викликаного бактеріями. Які препарати вживаються та як довго,  залежить від вашого загального здоров’я та бактерій, які знаходяться у вашій сечі.

Жінки в постменопаузі можуть бути особливо сприйнятливими до циститу. У рамках вашого лікування ваш лікар може порекомендувати вагінальний естрогенний крем.

Лікування інших форм неінфекційного циститу

Лікування гострого променевого, термічного та хімічного циститу має свої особливості. Застосовують гормональні препарати, препарати, що підвищують реактивність, десенсибілізуючі засоби. Для інстиляцій використовують суміш, до складу якої входять 0,9% розчин метилурацилу, 0,5% прокаїну, гідрокортизон, антибіотики, вітамін В12.

Якщо ви чутливі до певних хімічних речовин, то  уникнення цих продуктів може полегшити симптоми та запобігти подальші епізоди циститу.

Щоб підготуватися до зустрічі:

• Запишіть свої симптоми, включаючи будь-які, які здаються не пов’язаними з циститом.
• Складіть список усіх ліків які ви приймаєте.
• Для циститу основні питання, які слід задати лікареві, включають:
• Яка найімовірніша причина моїх ознак та симптомів?
• Чи є інші можливі причини?
• Чи потрібні якісь аналізи для підтвердження діагнозу?
• Які, на вашу думку, фактори могли сприяти моєму циститу?
• Який підхід до лікування ви рекомендуєте?
• Якщо перше лікування не працює, що ви порекомендуєте далі?
• Чи загрожую мені ускладнення від цього стану?
• Який ризик повтору цієї проблеми?
• Які заходи можна вжити, щоб зменшити ризик рецидиву?
• Окрім питань, які ви підготували, не соромтесь ставити інші питання під час зустрічі.