Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ)

ЕКЗ — екстракорпоральне запліднення (або штучне запліднення, in vitro fertilisation), здійснюване під контролем фахівців поза організмом жінки. – це процедура, яка використовується для допомоги вагітності у пар, які мають проблеми зі сплідненням.

Історія розвитку ЕКЗ

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) є одним із видів штучного запліднення, який був розроблений у другій половині 20 століття. Ось коротка історія розвитку ЕКЗ:

1. 1950-і роки: Перші етапи досліджень щодо штучного запліднення були проведені в 1950-х роках. У цей період вчені виявили інтерес до методів допомоги людям з проблемами невідомого походження, які утруднювали процес запліднення.
2. 1970-і роки: У 1970-х роках науковці виявили можливість запліднення яйцеклітини поза організмом жінки. Перші експерименти із зовнішнім заплідненням відбулися в цей період, відкриваючи нові можливості для лікування невідомих причин безпліддя.
3. 1978 рік: Історичний момент у розвитку ЕКЗ відбувся у 1978 році, коли було народжено перше “пробне дитинча” (Louise Brown) в результаті запліднення в пробірці поза організмом жінки. Цей метод став відомим як екстракорпоральне запліднення.
4. 1980-і роки: У 1980-х роках метод ЕКЗ поширився по всьому світу. Цей період був важливим для розвитку нових технологій та методів, що дозволяли збільшити шанси на успішне запліднення та вагітність.
5. 1990-ті роки: Протягом 1990-х років ЕКЗ став більш доступним та популярним методом лікування безпліддя. З’явилися нові технології, які дозволили поліпшити успішність процедури та зменшити ризики.
6. 2000-ні роки і пізніше: У наш час ЕКЗ є одним з найпоширеніших методів допомоги при безплідді. Із роками технології стають все більш вдосконаленими, що дозволяє більшій кількості пар здійснити свою мрію про батьківство.

Різновиди ЕКЗ

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) має кілька різновидів, які можуть бути використані в залежності від конкретної ситуації та потреб пацієнтів. Ось деякі з найпоширеніших видів ЕКЗ:

1. Класичне ЕКЗ (IVF): Це найпоширеніший метод ЕКЗ, при якому яйцеклітини збираються з яєчників жінки і запліднюються спермією у лабораторії. Потім запліднені яйцеклітини (ембріони) переносяться в матку для подальшого розвитку.
2. Інтрацитоплазматична ін’єкція (ІКІ): Цей метод використовується у випадках, коли чоловік має проблеми з якістю сперми або коли попередні спроби ЕКЗ були неуспішними. Під час процедури одна спермія вводиться в цитоплазму яйцеклітини штучно.
3. ЕКЗ з донорськими матеріалами: У деяких випадках пари можуть вирішити використовувати донорські яйцеклітини або сперму. Це може бути варіант для пар, де один з партнерів має проблеми з власною спермою або яйцеклітинами.
4. ЕКЗ з інтравітріальною культурою (IVC): Цей метод використовується для покращення умов для розвитку ембріонів перед їхнім перенесенням в матку. Ембріони зберігаються в лабораторії у спеціальних умовах протягом декількох днів перед перенесенням.
5. Мінімально інвазивне ЕКЗ (MIVF): Це нова методика, яка використовується для зменшення втручання та стресу для організму пацієнта. Під час MIVF використовуються менш інвазивні методи збирання яйцеклітин та перенесення ембріонів.

Ці різновиди ЕКЗ можуть бути використані окремо або в комбінації залежно від конкретної ситуації та потреб пацієнтів.

Коли рекомендується проводити ЕКЗ?

Екстракорпоральне запліднення (ЕКЗ) може бути рекомендоване у наступних випадках:

1. Неплідність: Якщо пара має проблеми зі штучним заплідненням через різноманітні медичні причини, такі як проблеми з якістю сперми, непрохідність труб або проблеми з якістю яйцеклітин у жінки.
2. Ендометріоз: Жінкам із ендометріозом, коли це захворювання важко лікувати традиційними методами, може бути рекомендовано ЕКЗ для штучного запліднення.
3. Проблеми з яєчниками або яйцеклітинами: Якщо жінка має обмежену кількість яйцеклітин або інші проблеми з яєчниками, ЕКЗ може бути варіантом для запліднення.
4. Проблеми з якістю сперми: У випадках, коли сперма чоловіка має погану якість або низьку кількість сперматозоїдів, ЕКЗ може допомогти досягти запліднення.
5. Неуспішність інших методів лікування неплідності: Якщо попередні спроби лікування неплідності були неуспішними, ЕКЗ може бути рекомендоване як альтернативний метод.

Призначення ЕКЗ зазвичай залежить від діагнозу та індивідуальних особливостей кожного випадку. Пари, які мають проблеми зі штучним заплідненням, зазвичай консультуються з лікарем-репродуктологом для визначення найбільш підходящого методу лікування.

Діагностика і здача аналізів для ЕКЗ

Перед проведенням екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) необхідно пройти діагностику та здати ряд аналізів. Ось деякі з них:

1. Спермограма: Це аналіз сперми, що дозволяє оцінити її якість, кількість та рухливість сперматозоїдів. Цей аналіз проводиться у чоловіків.
2. Аналіз крові на рівень гормонів: Для жінок важливо визначити рівень гормонів, таких як естрогени, прогестерон та гонадотропіни. Ці гормони можуть впливати на процес овуляції та функціонування яєчників.
3. УЗД-огляд органів малого тазу: Ультразвукове дослідження може допомогти виявити аномалії в репродуктивній системі, такі як пухлини, міома матки, кисти на яєчниках та стан ендометрія.
4. Гістологічний аналіз ендометрія: Це дослідження може виявити патологічні зміни в ендометрії, які можуть впливати на процеси запліднення та імплантації зародка.
5. Аналізи крові та сечі на інфекції: Важливо перевірити наявність інфекцій, таких як хламідіоз, гонорея або мікоплазмоз, які можуть ускладнити процес запліднення.
6. Інші аналізи: Зазвичай лікар репродуктолог може також призначити додаткові аналізи або дослідження в залежності від індивідуальних особливостей кожного випадку.

Перед тим як розпочати лікування ЕКЗ, важливо проконсультуватися з лікарем, який надасть повну інформацію про всі необхідні аналізи та діагностичні процедури.

Які шанси вагітності?

При діагностиці безпліддя важливо вибрати правильну тактику протоколу. Від цього залежить успішність запліднення. Серед інших чинників слід зазначити:

• • • гормональний фон жінки;
    • особливості здоров’я партнерів;
    • вік жінки;
    • кількість підсаджувань — чим більше, тим вище ймовірність успіху.

Багато репродуктологів вирішальним фактором називають вік, у зв’язку з чим представники ВООЗ наводять статистику:

Для жінок молодше 25 років ймовірність приживлюваності ембріона становить 48-50%.
У 26-35 років — близько 35%.
У 36-40 років — близько 25%.
У 41-45 років — близько 10%.
Старше 45 років — 3%.
Якщо запліднення пройшло успішно, частіше приживається не один, а кілька ембріонів. Як правило, пологи закінчуються в термін або раніше терміну на 1-3 тижні кесаревим розтином в 65% випадків.

Ускладнення

Ускладнення екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) можуть включати:

1. Гіперстимуляція яєчників (ГСЯ): Це ускладнення може виникнути через використання гормональних препаратів для стимуляції росту фолікулів у яєчниках. У важких випадках це може призвести до утворення багатьох фолікулів і розриву яєчників, що вимагає медичного втручання.
2. Вагітність поза маткою: Іноді зародок може застійся поза маткою, що може призвести до зовнішньоутробної вагітності. Це небезпечне стан може вимагати термінової медичної допомоги.
3. Неуспішне запліднення або втрата вагітності: Незважаючи на успішну процедуру ЕКЗ, інколи можуть виникнути випадки неуспішного запліднення або припинення вагітності в ранніх термінах.
4. Інфекції: Після процедури ЕКЗ може виникнути ризик розвитку інфекційних ускладнень, зокрема в урогенітальній системі.
5. Емоційні труднощі: Процес лікування ЕКЗ може бути дуже емоційно важким для пари, зокрема у випадках неуспіху або втрати вагітності.
6. Ризик порушення репродуктивного здоров’я: Деякі медикаменти, які використовуються в процесі ЕКЗ, можуть мати негативний вплив на репродуктивне здоров’я жінки в майбутньому.
7. Фінансові труднощі: ЕКЗ може бути дорогим процесом, і фінансові труднощі можуть виникнути у випадку потреби в додаткових циклах лікування.

Важливо розглянути всі можливі ризики та ускладнення разом з лікарем перед початком процедури ЕКЗ. Розмова з фахівцем допоможе зрозуміти, чи цей метод лікування підходить для вас і які саме ризики можуть бути у вашому конкретному випадку.