Різнобарвний лишай – це грибкове захворювання шкіри (дерматомікоз), яке проявляється плямами різного кольору з дрібними (висівкоподібними) лусочками на поверхні, звідки інша назва дерматозу – висівкоподібний лишай. У побуті це захворювання ще називають пляжним або сонячним лишаєм, оскільки його найчастіше виявляють у вигляді «білих» (гіпопігментних) плям на шкірі після відпочинку на морі чи перебуванні влітку на сонці.
Збудники та причини виникнення
Збудниками різнобарвного лишаю є дріжджоподібні грибки Malassezia furfur і Pityrpsporum orbiculare, які розмножуються у самому поверхневому (роговому) шарі епідермісу. За статистичними даними, в Україні висівкоподібний лишай зустрічається в 5-10% населення. Висівкоподібний лишай відносять до умовно інфекційних захворювань, оскільки дерматоз виникає лише у певної частини населення людей – схильних до дерматомікозів.
Чинниками, які сприяють розвитку різнобарвного лишаю є:
-
-
- – порушення фізіологічних процесів у роговому шарі шкіри, жирна шкіра, гіпергідроз;
- – надмірне використання антибактеріальних гелів для душу, мила та інших миючих засобів;
- – генетична схильність шкіри до дерматомікозів;
- – дисбаланс вегетативної нервової системи та супутні ендокринні захворювання (вегетоневроз, цукровий діабет, ожиріння тощо);
- – зниження імунологічної реактивності (ВІЛ-інфекція/СНІД; туберкульоз; хронічні осередки інфекції: хронічний тонзиліт, карієс, пієлонефрит тощо);
- – захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки, підшлункової залози;
- – захворювання органів дихання – бронхіальна астма, пневмонія, хронічний бронхіт тощо.
-
Чи можна заразитись?
Зазвичай висівкоподібний лишай характеризується малою контагіозністю і вважається незаразним захворюванням, оскільки більшість людей є носіями грибків сапрофітів Malassezia, що знаходяться на шкірі (ділянках, багатих сальними залозами). Зараження може відбуватися лише в окремих випадках при тісному і довгостроковому контакті з хворим. При цьому ймовірність захворіти висівкоподібним лишаєм все-таки більшою мірою буде обумовлена сприятливими факторами.
Клінічні прояви
Інкубаційний період при різнобарвному лишаї складає від 14 днів до декількох місяців. Захворювання проявляється плямами різного забарвлення – від світло рожевого до жовтого та темно коричневого. Плями округлої чи овальної форми з чіткими межами, які поступово збільшуються у розмірах і зливаються у великі вогнища із дрібно фестончастими обрисами. Як правило, поява плям не супроводжується суб’єктивними відчуттями, лише зрідка пацієнтів турбує помірний свербіж. На поверхні плям видно дрібне (висівкоподібне) лущення.
Після засмаги та водних процедур колір плям змінюється – внаслідок злущування з поверхні плям лусочок в осередках ураження залишаються «білі» знебарвлені (без засмаги) плями, які чітко видно на тлі засмаглої здорової шкіри. Звідси й назва цього захворювання – різнобарвний (різнокольоровий) лишай.
Найчастіше висипка різнобарвного лишаю локалізується на шкірі шиї, тулуба і плечах, рідше – на передпліччях, животі, сідницях та стегнах. Іноді лишай уражає і волосисту частину голови, однак без будь-яких змін з боку волосся.
У випадку атипового та поширеного розташування плям різнобарвного лишаю слід обстежити пацієнта на наявність супутніх соматичних захворювань та імунодефіцитних станів.
Діагностика
Для діагностики висівкоподібного лишаю проводиться йодна проба (проба Бальзера), для цього уражену шкіру змащують йодною настоянкою і тут же протирають спиртом (останнє не обов’язково): розпушений грибом роговий шар швидко вбирає йод, і плями висівкоподібного лишаю різко виділяються, забарвлюючись в темно-коричневий колір на тлі злегка пожовклої не пошкодженої шкіри. За відсутності розчину йоду можна користуватися аніліновими барвниками.
Шкірний зішкріб при розгляді під мікроскопом повинен показати дріжджі (скупчення ниток гриба з округлими клітинами).
Під люмінесцентною лампою Вуда (ультрафіолетові промені кварцової лампи), в затемненому приміщенні, осередки різнобарвного лишаю дають червонувато-жовте, зеленувато-синє або буре свічення.
Принципи лікування та профілактика
У разі появи плям на шкірі слід звернутися до лікаря-дерматовенеролога, який проведе клінічне, інструментальне та лабораторне обстеження з метою уточнення діагнозу та призначення адекватного лікування (кератолітичні та фунгіцидні засоби) з подальшим контролем вилікування від даного дерматомікозу.
Лікування полягає в нанесенні протигрибкових препаратів на шкіру. У важких випадках показане застосування системних антимікотиків (внутрішнє), які дозволяють істотно скоротити терміни лікування та запобігти частому розвитку рецидивів. Використовують, як правило, препарати триазолінового ряду (флуконазол та ін), препарати і шампуні з сульфідом селену («сульсена»). В останні роки високу клінічну ефективність при меншій кількості побічних ефектів показують препарати, що містять похідні імідазолу: кетоконазол, сертаконазол, біфоназол, які пригнічують ріст грибів.
Після проведення адекватної терапії та вилікування різнобарвного лишаю на шкірі можливе тривале зберігання «білих» (без засмаги) плям, які нічим не забарвлюються, а поступово зникають при відлущуванні засмаглої по периферії здової шкіри.
Оскільки імунітет після перенесеного різнобарвного лишаю не зберігається, то людина може повторно захворіти.Рецидиви характерні для значного числа пацієнтів. З огляду на це слід вживати ряд профілактичних заходів.
У теплу пору року для профілактики можна протирати шкіру саліциловим спиртом або просто підкисленою водою (можна додати трохи оцту або соку лимона), або раз на 2-3 тижні використовувати засоби з протигрибковою дією, особливо в теплу пору року. Корекція потовиділення.
Обов’язкова дезінфекція одягу, головних уборів, натільної і постільної білизни кип’ятінням в 2%-му мильно-содовому розчині та прасуванням гарячою праскою з парою. Рекомендується щодня міняти одяг, що контактує зі шкірою.
