Клімакс

Клімактеричний період або клімакс – це етап життя жінки, коли менструальні цикли поступово зникають, і організм уже не здатний до овуляції та вагітності. Для клімаксу характерний уповільнений метаболізм, і навіть зниження концентрації естрогенів, що виробляються жіночими статевими залозами. Найчастіше початкові ознаки клімактеричного періоду виникають близько 50 років. Остання менструація, що передує клімаксу, називається менопаузою.

Кожна жінка переносить клімакс по-різному. Наприклад, одні жінки страждають від широкого діапазону дуже неприємних проявів клімаксу: виражених стрибків настрою, «припливів», дискомфорту внизу живота, недостатнього виділення вагінальної змазки. Інші жінки майже не відзначають неприємних проявів упродовж клімактеричного періоду.

Для позначення патологічного та болючого перебігу клімаксу застосовують термін «клімактеричний (менопаузальний) синдром». Цей синдром викликає не тільки неприємні відчуття та зниження якості життя. Він часто сигналізує про серйозні збої в роботі ендокринної, кровоносної та нервової систем, що потребують негайної допомоги гінеколога. З настанням клімаксу також зростає небезпека розвитку новоутворень жіночої статевої сфери, наприклад раку яєчників, матки та грудних залоз.

Причини

Яєчники молодих жінок синтезують кількість естрогенів, достатню для нормального перебігу місячних циклів та інших природних процесів в організмі жінки. Приблизно у віці 40 років у яєчниках відбуваються природні вікові зміни, і вони починають продукувати дедалі менше естрогенів. Яєчники поступово зменшуються у розмірах, їхня секреторна тканина заміщається сполучною, не здатною синтезувати гормони, зупиняється розвиток фолікулів. Через 10-15 років концентрація естрогенів падає настільки, що це спричиняє тотальне припинення місячних.

Естрогени відіграють важливу біологічну роль, забезпечуючи адекватне функціонування молочних залоз, матки, піхви, кровоносних судин, шкірних покривів, слизових оболонок, м’язів тазу та інших частин тіла. З приходом клімаксу ці частини організму стикаються з недоотриманням потрібного обсягу естрогенів, що може призвести до різноманітних збоїв у цих органах та тканинах. Клімактеричний синдром проявляється різноманітними вегетоневротичними порушеннями, остеопорозом, небажаними змінами у шкірі, урогенітальними патологіями тощо.

Симптоми

Прояви клімаксу багато в чому індивідуальні. Вони поділяються на:

• • • нейровегетативні порушення («припливи», мігрень, тахікардія, знижена переносимість підвищеної температури, сухість шкірних покривів тощо);
    • збої менструального циклу;
    • психоемоційні порушення (розсіяність, знижена працездатність, нав’язливі думки, погіршення апетиту, зниження статевого потягу);
    • метаболічні та ендокринні патології (збої в роботі щитовидної залози, ожиріння тощо).

Однією з найбільш характерних маніфестацій менопаузального синдрому є «припливи» — раптові почервоніння грудного, лицьового, шийного та потиличного відділів, що супроводжуються інтенсивним потовиділенням та почуттям жару. Виразність менопаузального синдрому характеризується їх частотою:

• • • легка форма – в межах одного десятка «припливів» на день при задовільній працездатності та непоганому загальному стані;
    • середня — від одного до двох десятків «припливів» протягом доби, що супроводжуються зниженням працездатності, болючими відчуттями у навколосерцевій ділянці, мігренню, значним зниженням загального стану;
    • важка – понад два десятки «припливів» на день, які у поєднанні з іншими неприємними проявами клімаксу призводять до практично повної втрати працездатностію.

Лікування

Щоб лікування клімактеричного синдрому було адекватним, йому має передувати якісне діагностичне обстеження. Необхідно зробити повну оцінку організму жінки, зібрати особистий та спадковий анамнез, провести фізичне обстеження, а також пройти деякі лабораторні та інструментальні дослідження. Стандартний набір діагностичних процедур при підозрі на менопаузальний синдром включає:

• • • УЗД органів репродуктивної системи;
    • аналіз рівня різних гормонів;
    • дослідження зішкріба маткового ендометрію;
    • аналізи крові;
    • мамографія;
    • аналіз вагінальних мазків.

Важливу роль у терапії та профілактиці клімактеричного синдрому відіграють і планові огляди у гінеколога всіх жінок після 45 років. Такий підхід дозволяє своєчасно виявляти порушення у жіночій репродуктивній та ендокринній системах та здійснювати їх корекцію. Методи лікування менопаузального синдрому залежать від симптоматичних проявів та порушень в організмі. Способи лікування цього захворювання поділяються на медикаментозну (гормональну та негормональну) та немедикаментозну терапію. Зазвичай практикується комплексний підхід, що включає гормональну терапію, так і різні способи немедикаментозного лікування хворобливих станів при клімаксі.
Замісна гормональна терапія є основним методом лікування клімактеричного синдрому. Гормональні препарати ефективно ліквідують різні вазомоторні прояви клімаксу, нормалізують загальний стан організму та самопочуття, покращують сон та настрій, протидіють атрофічним явищам в урогенітальному тракті.
Гормональна терапія після настання природної менопаузи спрямовано стабілізацію якості життя, збереження адекватної роботи систем органів. Застосування гормонів допомагає протистояти різним віковим порушенням обміну речовин, які часто виникають при клімактеричному синдромі. Найбільш серйозними є різноманітні збої жирового метаболізму, і навіть остеопороз.
Замісна гормональна терапія повинна базуватися на індивідуальних особливостях організму пацієнтки та враховувати характер перебігу у неї клімактеричного синдрому. Оптимальна схема лікування заснована на доборі дозування препаратів, режиму прийому та способів введення. При клімаксі навіть низька доза естрогенів може виявитися достатньою, за умови, що при цьому досягаються потрібні цілі: покращується ліпідний профіль, усуваються вазомоторні прояви, зупиняється втрата кісткової маси і т.д.
Крім медикаментозної терапії у протидії клімактеричному синдрому, велике значення мають немедикаментозні підходи. Вони значною мірою дозволяють полегшити стан жінки, яка страждає на менопаузальний синдром, і знизити його неприємні прояви.
Немедикаментозні способи зазвичай ґрунтуються на корекції способу життя пацієнтки, поліпшенні її раціону, психогігієні та ліквідації шкідливих звичок. Прихильність до здорового способу життя є дієвим методом як у терапії клімактеричного синдрому, так і його профілактики. Серед найважливіших елементів немедикаментозної терапії клімактеричного синдрому такі:

• • • боротьба зі стресом за допомогою правильного настрою та технік релаксації;
    • регулярні помірні фізичні навантаження, наприклад плавання та піші прогулянки;
    • відмова від паління, якщо є ця шкідлива звичка;
    • забезпечення якісної вентиляції житлових та робочих приміщень для уникнення задухи;
    • вибір просторого одягу з натуральних тканин, які забезпечують якісну вентиляцію;
    • збалансоване та раціональне харчування, засноване на зниженому споживанні м’яса, кави, напівфабрикатів;
    • включення до раціону продуктів, багатих фітоестрогенами, а також вітамінно-мінеральних комплексів, підібраних разом з лікарем.

Багато жінок, які страждають на клімактеричний синдром, недооцінюють серйозність цього стану і затягують із зверненням до фахівця, що вкрай небажано. При хворобливому перебігу клімаксу допомога лікаря справді необхідна. Важливо не вдаватися до самолікування та вживання численних БАД, які нібито ефективно протидіють клімактеричному синдрому. Такий дилетантський підхід може завдати реальної шкоди здоров’ю у разі прийому, не погодженого з лікарем.

Наші лікарі

Це може вас зацікавити

1. Гінекологія
2. Комплексний огляд гінеколога
3. Oпераційне відділення