Стрептодермія

Стрептодермія – це інфекційне захворювання шкіри, що викликається гнійними хвороботворними бактеріями і відноситься до піодермій . Для стрептококової піодермії характерне переважне ураження ніжних ділянок шкіри та їх складок із вираженою схильністю до периферичного зростання.
Захворіти на стрептодермію можна в будь-якому віці, але найбільш схильні до хвороби діти. Причиною цього є те, що у дітей ще до кінця не сформований шкірний імунітет.

Причини стрептодермії

Збудник стрептодермії – стрептокок. Стрептококи – це мікроорганізми, які в нормі можуть перебувати на шкірі в невеликій кількості та не викликати ніяких захворювань. Але в разі впливу несприятливих чинників кількість цих мікроорганізмів зростає, що призводить до виникнення стрептодермії. До таких чинників належать:

• недотримання особистої гігієни та надмірне забруднення шкіри;
• зниження імунітету;
• контакт із носієм або хворим на стрептококову інфекцію;
• укуси різних комах;
• емоційна та фізична перевтома;
• травматичне ураження шкірних покривів (садна, мікротравми, мацерація шкіри);
• використання гігієнічних засобів, які впливають на рН шкіри і змінюють його в лужну сторону.

Сама стрептококова інфекція може бути наявною всюди. Імовірність розвитку захворювання залежить від реактивних можливостей організму, а також від кількості та агресивності патогенних мікроорганізмів, які потрапляють на шкіру.

Види стрептодермії

Клінічні варіанти стрептодермії:

• імпетиго стрептококове, або імпетиго Тільбері–Фокса;
• стрептококова пароніхія;
• простий лишай;
• стрептококова заїда;
• сифілоподібне папульозне імпетиго;
• бешиха;
• ектима;
• хронічна дифузна стрептодермія.

Клінічні прояви

Стрептодермія має безліч варіантів перебігу. Велике значення має глибина ураження, локалізація та поширеність патологічного процесу. Основними ознаками хвороби є:

Фліктена – висипання на шкірі у вигляді плоских пухирців із серозно-гнійним вмістом, які оточені вінчиком гіперемії (почервоніння). Після розкриття пухирця на його місці утворюється кірочка, після відпадання якої виникає лущення і пігментація шкіри.
Помірне свербіння шкіри і болісність.
Загальні симптоми: млявість, слабкість, втрата апетиту, підвищення температури тіла.

Разом з тим, кожен клінічний варіант стрептодермії має свої симптоми:

1. Стрептококове імпетиго характеризується поверхневим гнійничковим ураженням гладкої шкіри. Найчастіше локалізується в області обличчя, на гомілках і кистях. Починається захворювання гостро, з запалення шкіри та виникнення фликтен.
2. Стрептококова пароніхія – гнійне захворювання навколонігтьового валика. Хвороба починається з почервоніння та болісності шкіри біля нігтьового ложа. Потім на шкірі утворюється міхур із мутним вмістом. Патологічний процес може оточувати нігтьове ложе з трьох сторін і за формою нагадувати «підкову». Найбільш часто виникає внаслідок неправильного догляду за нігтями.
3. Простий лишай – поверхневе ураження шкірних покривів, яке, здебільшого, трапляється в дитячому віці. Захворювання локалізується на обличчі у вигляді великих плям блідо-рожевого кольору, вкритих дрібними лусочками. Має схильність до рецидивів.
4. Папульозне сифілоподібне імпетиго – гнійничкове ураження шкіри, яке виникає у грудних дітей у ділянці сідниць, статевих органів і на внутрішній поверхні стегна. На запаленій шкірі утворюються фліктени і папули, після розкриття яких з’являються ерозії.
5. Стрептококова заїда. У куточку рота виникає фліктена, а після її розкриття утворюється лінійна ерозія.
6. Бешиха – досить важке захворювання, яке починається з підвищення температури тіла до 38–39°С, ознобу, втрати апетиту, головного болю. На ураженій ділянці шкіри виникає пляма яскраво-червоного кольору, яка швидко поширюється. Ця пляма має нерівні, але чіткі межі, що нагадують «язики полум’я». У місці запалення шкіра гаряча, набрякла, помірно болісна. Для бешихи також характерне збільшення і болісність лімфатичних вузлів, розташованих найближче до ураженої ділянки.
7. Ектима – глибока стрептодермія шкіри. Захворювання починається з появи звичайних фліктен. Далі на їх місці утворюються виразки, які поступово рубцюються.

Діагностика

Діагностика стрептодермії проводиться на підставі клінічних проявів, симптомів стрептодермії та лабораторного дослідження.
Лабораторні методи діагностики:

• •  бактеріологічне дослідження гнійного виділення;
  •  визначення рівня глюкози у крові;
  •  загальний аналіз крові;
  •  заганальний аналіз сечі.

За показаннями лікар-дерматолог може призначити консультації у терапевта , педіатра , ендокринолога щодо можливих причин появи стрептодермії.

Стрептодермія: лікування

Основний метод лікування стрептодермії – антибактеріальна терапія.
Для призначення адекватного протимікробного лікування стрептодермії під час бактеріологічного дослідження проводиться аналіз чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.
Важливим терапевтичним заходом є зовнішнє лікування. Уражені ділянки шкіри обробляються антисептичними засобами, накладаються антибактеріальні мазі та пасти, що містять протимікробні компоненти.
При поширенні запального процесу на глибокі шари шкіри можливе хірургічне лікування стрептодермії.

Наші лікарі