Електрокоагуляція вен при варікозі

Лікування варикозного розширення вен нижніх кінцівок проводиться не лише за допомогою традиційної хірургічної операції, але й менш травматичними методами, які ефективно зупиняють кровотік у розширеній судині і при цьому не потребують повного видалення вени. Найвідоміша серед подібних процедур – це, звичайно, лазерна коагуляція, але крім неї при варикозі також може призначатися електрокоагуляція судин, яка по ефективності не поступається лікуванню лазером.

Електрокоагуляція судин — що це?

Метод електрокоагуляції є процедурою, при якій на венозні судини впливають електричним струмом, що надходить через спеціальний електрод. Залежно від діаметра вени, електрокоагуляція може проводитися всередині судини або зовні. У першому випадку електрод діаметром 3–5 мм вводиться всередину судини за допомогою спеціального провідника, у другому — електрод є найтоншою голкою, яка притискається до шкіри над судиною, що видаляється.
Для проведення електрокоагуляції використовують низьку напругу та високу силу струму, які дозволяють короткочасно нагріти стінки венозної судини до температури вище 100 °С. Простіше кажучи, при прямому контакті електрода з тканинами судини виникає сильний опік і внутрішня оболонка вени повністю руйнується, кров буквально випаровується без утворення тромбу. Розширена варикозом вена в ході такої процедури стискається, її діаметр зменшується на 2/3, а внутрішній просвіт повністю зникає. Під дією опікової травми внутрішні стінки вени «склеюються» між собою і вона перетворюється на щільний тяж («тяж» – безпросвітна трубка). Завдяки цьому вже до кінця операції кровотік у варикозно-розширеній судині повністю відсутній, а згодом на місці колишньої вени поступово розвивається сполучна тканина.

Як проходить електрокоагуляція?

Техніка проведення електрокоагуляції залежить від того, розширення якого розміру потрібно видалити. Для припинення кровотоку за великими варикозно-розширеними венами (з внутрішнім діаметром від 4 до 9 мм) використовується коагуляція всередині судини. Для усунення таких дефектів, як телеангіектазії (судинні зірочки) та венозні капіляри діаметром від 0,3 до 3 мм, може використовуватися косметична електрокоагуляція – за допомогою голчастого електрода.

Електрокоагуляція великих вен

Внутрішньосудинна електрокоагуляція найчастіше використовується при варикозному ураженні великої підшкірної вени. В цьому випадку процедура проводиться під спинномозковою анестезією розчином лідокаїну. На початку операції хірург робить невеликий (2–3 мм) розріз на поверхні стегна трохи нижче пахової складки, і через нього перев’язує та розтинає велику підшкірну вену біля місця її впадання у глибоку стегнову вену. Потім у просвіт підшкірної вени вводиться гнучкий провідник з електродом, який проводять до верхньої чи середньої третини гомілки.
Після ввімкнення електрода лікар починає плавно і рівномірно витягувати провідник зі швидкістю 2-3 сантиметри на секунду. При цьому головка електрода припікає розширену вену зсередини, і так би мовити заварює його за собою. Наступний етап операції – виконання розрізу в області внутрішньої поверхні кісточки і введення провідника з електродом вгору по підшкірній вені, розташованої на гомілки.

Електрокоагуляція дрібних вен та капілярів

Для видалення судинних зірочок та припинення кровотоку в розширених підшкірних венах невеликого діаметра, у вузький просвіт яких неможливо ввести провідник, застосовується електрокоагуляція, при якій електрод притискається ззовні. Проводиться процедура під місцевою анестезією, шкіра навколо розширених судин обробляється антисептиками, у деяких випадках (при коагуляції щодо великих судин) у підшкірну клітковину під час розширеної вени вводиться охолоджений розчин новокаїну.
Голчастий електрод щільно притискають до шкіри над судиною, і під впливом короткого електричного імпульсу ця ділянка вени «заварюється», після чого електрод точково переміщують уздовж судини, від найвужчої частини до ширшої. Як правило, за одну процедуру можна зробити близько 25-30 точкових припікань, що дозволяє повністю усунути навіть більшу за площею розширену венозну сітку не більше ніж за 2-3 сеанси.
Електрокоагуляцію можуть рекомендувати людині з тяжким перебігом варикозної хвороби та високим ризиком рецидивів.

Переваги і недоліки електрокоагуляції

Електрокоагуляція належить до малотравматичних методів лікування варикозної хвороби. Порівняно із звичайним хірургічним видаленням вен вона вимагає мінімальної кількості шкірних розрізів та швів (у 2–3 рази менше, ніж за звичайної операції). Завдяки цьому вдається уникнути кровотеч і більш ніж у 10 разів скоротити площу підшкірних крововиливів; у 3-4 рази скоротити застосування антибіотиків після операції та на 40% знизити ризик можливих ускладнень.
Вважається, що в порівнянні з результатами лазерної терапії (ендовазальної лазерної коагуляції), після електрокоагуляції значно рідше залишаються ділянки вени, в яких зберігся кровотік, і навіть у віддаленому періоді (через 1-3 роки) дуже рідко виникають рецидиви варикозної хвороби. Це пов’язано з тим, що при електрокоагуляції немає утворення тромбу, який міг би частково зруйнуватися в післяопераційному періоді. На відміну від лазера, який нагріває в основному рідку частину крові та гемоглобін, електрична енергія викликає повну руйнацію внутрішнього шару судини, внаслідок чого стінки вени «злипаються» і венозний просвіт зникає вже до кінця процедури.
Але така потужна руйнівна дія має і недоліки, які можуть обмежити використання електрокоагуляції. По-перше, це високий ризик опіків (шкіри, що оточують вену тканин), які виникають, якщо були допущені помилки у техніці проведення процедури. По-друге, опікова травма нерідко призводить до розвитку запалення у післяопераційному періоді, що потребує застосування антибіотиків та уповільнює відновлення. До рідкісних ускладнень можна віднести опікове ушкодження периферичних нервів, що супроводжується тривалим (до кількох місяців) порушенням шкірної чутливості.

Протипоказання до електрокоагуляції вен:

• • • розширення вени до 10 мм і більше;
    • наявність у пацієнта з кардіостимулятором;
    • тяжка форма цукрового діабету;
    • тяжкі форми аритмій;
    • хронічна ішемія нижніх кінцівок;
    • порушення згортання крові.

Електрокоагуляція або видалення лазером — що краще?

Точнісінько визначити, який із методів краще — лазерна чи електрокоагуляція, неможливо. У кожного з цих варіантів є свої особливості та переваги. І остаточний вибір на користь будь-якої з процедур може зробити лише кваліфікований лікар-флеболог, який враховує всі індивідуальні особливості пацієнта, а також характер захворювання вен.
Так, наприклад, електрокоагуляцію можуть рекомендувати людині з тяжким перебігом варикозної хвороби та високим ризиком рецидивів – як альтернативу повному видаленню великої та малої підшкірної вени. Дуже часто електрокоагуляцію вибирають у тих випадках, коли пацієнту потрібне комбіноване лікування: хірургічне видалення основного стовбура великої підшкірної вени та коагуляція кількох менших вен. Також електрокоагуляція дозволяє ефективно лікувати різні форми геморою.
Лазерна коагуляція буде найкращим вибором у тих випадках, коли потрібен максимальний косметичний ефект, наприклад, при видаленні розширених капілярів на обличчі або великій за площею венозної сітки на ногах.

Лікування електрокоагуляцією

Методика проведення процедури електрокоагуляції вибирається залежно від стану пацієнта, характеру та тяжкості варикозного ураження вен.
• Електрокоагуляція судин на ногах
Для лікування варикозної хвороби вен нижніх кінцівок електрокоагуляція використовують на стадіях С2–С4. Якщо обсяг втручання, який потрібний пацієнту, відносно невеликий, наприклад, потрібно видалити тільки основний стовбур підшкірної вени, процедуру електрокоагуляції можна за один сеанс провести на обох ногах. Якщо ж планується видалити велику кількість варикозно-розширених вен, електрокоагуляція проводиться поетапно – на лівій та правій нозі з проміжком від 3-4 місяців до півроку. Шви з розрізів шкіри знімають через 8-10 днів після втручання.
На 5-ту добу після процедури проводиться контрольне УЗД судин – для підтвердження припинення кровотоку, яке надалі повторюється через 1 та через 12 місяців.

Електрокоагуляція при геморої

Для лікування геморою I-II стадії використовується паравазальна електрокоагуляція, тобто електрод розміщується зовні вузла, біля його основи, і подається електричний імпульс. На кожен вузол потрібно 2 точкові припалювання протягом 10-15 хвилин, всього за один сеанс рекомендується видаляти не більше 1-2 вузлів. При великій кількості вузлів повторюють процедуру після того, як зникнуть симптоми запалення.

Електрокоагуляція при вагітності

При вагітності проведення електрокоагуляції протипоказано, як використання будь-яких інших методів видалення варикозних вен (включаючи лазер, склеротерапію і т. д.). Якщо у жінки під час вагітності виявлена варикозна хвороба, їй рекомендується постійне спостереження у лікаря-флеболога, дозована фізична активність та постійне носіння (вдень) компресійного трикотажу. Процедура електрокоагуляції за рішенням лікаря може бути призначена не пізніше ніж за 3-4 місяці до запланованої вагітності або після завершення періоду грудного вигодовування.

Відновлення після електрокоагуляції

Оскільки електрокоагуляція є малотравматичним методом, тривалого відновлювального періоду після виконання не потрібно. Людина повертається до звичного способу життя вже через 8-10 днів після видалення швів та завершення прийому антибіотиків. Є лише кілька рекомендацій, які необхідно виконувати, щоб досягти максимального ефекту від проведеної процедури.

1. 1. 1. Безперервне носіння компресійного трикотажу протягом 10-14 днів після процедури.
      2. Використання компресійного трикотажу у денний час – від 2 місяців до півроку після процедури (за призначенням лікаря).
      3. Щоденна фізична активність (ходьба, прогулянки) 30-40 хвилин не менше 5 разів на тиждень.
      4. Відмова від відвідування лазні, сауни, пляжу протягом 2-3 місяців після процедури.
      5. Обмеження на підйом ваг (не більше 2 кг) та заняття силовими видами спорту у перші 2–3 місяці після процедури.
      6. Під час роботи сидячи і тривалих поїздок, кожні 1,5–2 години слід вставати і кілька хвилин активно рухатися (ходити).
      7. Регулярно приймати флеботонізуючі препарати, наприклад, Детралекс (повторними курсами, за призначенням лікаря).

Наші лікарі