Аноскопія

Що таке Аноскопія

Аноскопія – це ендоскопічна процедура, що дає змогу обстежити внутрішню поверхню анального каналу та нижнього відділу прямої кишки (приблизно на глибину 10–14 см). Для цього використовується спеціальний інструмент – аноскоп. Сучасні моделі оснащені джерелом світла та, за потреби, мініатюрною камерою, яка транслює зображення на монітор. Завдяки цьому лікар бачить у реальному часі стан слизової, виявляє гемороїдальні вузли, тріщини, поліпи та будь-які інші ушкодження чи новоутворення.

Аноскопія – це боляче чи ні?

Більшість пацієнтів відзначають мінімальний дискомфорт. Якщо немає виражених болісних ушкоджень (тріщин, опіків, гострих запальних процесів), маніпуляцію проводять без анестезії. У разі, коли є підозра на сильний біль або пацієнт відчуває серйозний дискомфорт, лікар може запропонувати:

Місцеве знеболення (гелі, мазі з анестетиком);

Короткочасну седацію (якщо ситуація справді вимагає більшого втручання або у випадках підвищеної тривожності).

У будь-якому разі, аноскопія — це доволі швидка і малотравматична процедура, після якої більшість пацієнтів можуть одразу повернутися до звичного ритму життя.

Хто робить аноскопію

З огляду на специфіку обстеження, аноскопію найчастіше виконують:

• Проктологи (колопроктологи), які спеціалізуються на захворюваннях прямої кишки та анальної ділянки.
• Хірурги зі спеціалізацією в проктології чи абдомінальній хірургії, особливо у випадках, коли необхідні подальші оперативні втручання.
• Ендоскопісти, якщо в клініці практикують розширений спектр ендоскопічних маніпуляцій і мають відповідну апаратуру.

Проте найчастіше пацієнта направляють саме до лікаря-проктолога, оскільки він має найбільше практичного досвіду в діагностиці та лікуванні проктологічних захворювань.

Лікарі, що проводять аноскопію в Bodro Clinic

Аноскопія показання

Аноскопія є одним із перших та найважливіших методів діагностики патологій анального каналу й нижнього відділу прямої кишки. Процедуру призначають, якщо пацієнт має:

1. Кров’янисті виділення з анального каналу (помітні в унітазі або на білизні).
2. Біль, свербіж чи печіння у ділянці ануса, особливо під час дефекації.
3. Підозру на геморой (як зовнішній, так і внутрішній).
4. Ректальні поліпи або інші новоутворення (зокрема, для з’ясування їхньої природи).
5. Виділення слизу, гною, крові чи відчуття стороннього тіла в прямій кишці.
6. Хронічні запори або часті діареї, пов’язані з порушеннями в роботі товстої кишки.
7. Регулярний дискомфорт чи спазми у ділянці заднього проходу.
8. Нетримання калу або підозра на патологію сфінктера.

Підозру на анальні тріщини, гострі кондиломи, нориці або інші запальні процеси. Окрім діагностики, аноскопія дозволяє проводити й лікувальні маніпуляції: узяття біопсії, видалення невеликих гемороїдальних вузлів, розкриття абсцесів тощо.

Також процедуру можуть виконувати з профілактичною метою — як скринінг на новоутворення нижнього відділу кишківника, особливо після 40–45 років, навіть коли пацієнт не має яскраво виражених симптомів.

Аноскопія протипоказання

Абсолютних протипоказань до аноскопії практично немає, оскільки вона є малоінвазивною й не потребує застосування агресивних медикаментів чи загального наркозу. Утім, існують відносні протипоказання або тимчасові стани, за яких процедуру може бути складніше виконати чи доведеться відкласти:

• Відмова пацієнта. Якщо людина категорично не згодна на маніпуляцію, лікар зобов’язаний запропонувати альтернативний метод обстеження.
• Гострі запальні процеси та інфекції в періанальній ділянці (парапроктит, гострі анальні тріщини, абсцеси). Процедуру проводять лише після купірування (зняття) гострого запалення.
• Стеноз (звуження) анального каналу, рубці, виражені спазми сфінктера чи інші механічні перешкоди, які унеможливлюють введення аноскопа.
• Свіжі опіки (хімічні або термічні) з ураженням анальної зони.
• Циркулярний тромбоз гемороїдальних вузлів у важкій формі, коли введення інструмента може завдати додаткової травми.

У більшості випадків усі ці фактори є тимчасовими: після усунення гострої патології або стабілізації стану аноскопію можна здійснити безпечно й інформативно.

Як підготуватися до аноскопії

Підготовка до аноскопії зазвичай не є складним процесом. Вона передбачає кілька простих кроків, які дають змогу забезпечити максимально ефективне та комфортне обстеження:

Очищення прямої кишки. Рекомендовано зробити мікроклізму або прийняти легкий проносний засіб за кілька годин до процедури. Це дозволяє звільнити пряму кишку від калових мас, що полегшує огляд і скорочує тривалість маніпуляції. Якщо сумніваєтеся, який метод очищення обрати, порадьтеся з лікарем.

Легка дієта. За день до аноскопії уникайте надміру гострих, жирних чи важких страв, аби зменшити ризик подразнення слизової й небажаних симптомів. Усе ж не потрібно дотримуватися жорстких обмежень, як при підготовці до глибших ендоскопічних досліджень.

Знеболення (за потреби). У більшості випадків аноскопія виконується без седації, оскільки є майже безболісною. Якщо у вас є суттєві ушкодження (тріщини, виразки) або підвищена чутливість, лікар може застосувати місцеві анестетики, щоб зменшити дискомфорт.

Особистий комфорт. Прийміть душ, одягніться у зручний одяг і виділіть достатньо часу на дорогу до клініки, щоб не поспішати. У разі хвилювання обов’язково поговоріть про свої побоювання з лікарем — він пояснить усі нюанси та за потреби підкаже, як діяти в конкретній ситуації.

Після завершення процедури аноскопії зазвичай більшість людей можуть одразу повернутися до звичного ритму життя.

Як відбувається процес аноскопії

Аноскопія проводиться швидко й у більшості випадків без особливого дискомфорту. Нижче описані основні етапи процедури.

Огляд і підготовка

Перед аноскопією лікар коротко опитує пацієнта про самопочуття та при необхідності виконує ректальний пальцевий огляд для первинної оцінки стану.

Положення пацієнта

Найчастіше пацієнта просять лягти на бік із зігнутими в колінах ногами або зайняти положення в проктологічному кріслі (нагадує гінекологічне). Обирають варіант, який буде найбільш зручним і безпечним.

Введення аноскопа

Лікар обробляє наконечник інструмента антисептиком і змазує його гелем. Аноскоп вводиться плавними круговими рухами на глибину приблизно 10–14 см. Якщо пацієнт скаржиться на біль, застосовують місцеві анестетики.

Огляд слизової

За допомогою джерела світла та (за наявності) мінікамери лікар оглядає внутрішню поверхню анального каналу й нижньої частини прямої кишки. Нерідко на монітор виводиться чітке збільшене зображення, що дозволяє оцінити стан тканин і виявити будь-які патології.

Додаткові маніпуляції

При необхідності лікар бере зразок тканин для гістології (біопсія), видаляє поліпи чи внутрішні гемороїдальні вузли, обробляє тріщини або виконує інші втручання. Усе це можна зробити за одну процедуру, не відправляючи пацієнта на повторний прийом.

Завершення процедури

Аноскоп виймають з анального каналу так само обережно, а лікар робить загальний висновок про стан слизової та пропонує подальші рекомендації.

Тривалість аноскопії

Весь процес триває приблизно 10–15 хвилин. Завдяки сучасному обладнанню та досвіду фахівців аноскопія в більшості випадків є доволі комфортною і не викликає тривалих больових відчуттів.

Що показує аноскопія

Аноскопія дає змогу ретельно оглянути слизову оболонку нижнього відділу прямої кишки й анального каналу на глибині близько 10–14 см. Завдяки оптичному збільшенню та джерелу світла лікар може оцінити стан тканин, визначити наявність пошкоджень або новоутворень. Нижче наведені найпоширеніші патології, які виявляють за допомогою аноскопії:

Геморой. Лікар бачить гемороїдальні вузли, їхній розмір і стадію, може уточнити ступінь запалення чи наявність ускладнень (наприклад, тромбоз вузла).

Анальні тріщини. Аноскопія дозволяє виявити розриви слизової оболонки, оцінити їхню глибину й поширеність. Це важливо для призначення ефективного лікування.

Поліпи або інші новоутворення. Якщо у прямій кишці чи анальному каналі є підозрілі нарости, під час процедури можна одразу взяти фрагмент тканини на біопсію.

Запальні процеси. За допомогою аноскопії виявляють проктит, парапроктит, криптит та інші патології, які викликають запалення слизової.

Кондиломи, нориці та інші специфічні ураження. Процедура дозволяє своєчасно розпізнати аномальні ділянки й оцінити їхній характер.

Джерела кровотечі. Якщо у пацієнта є ректальна кровотеча, аноскопія допомагає визначити, де саме виникає втрата крові, і вжити необхідних заходів (наприклад, припікання або перев’язування вузла).

Нерідко аноскопія також доповнює або передує іншим методам обстеження, як-от ректороманоскопія чи колоноскопія, оскільки дає можливість лікарю спочатку «побачити» найнижчі відділи кишківника з мінімальним дискомфортом для пацієнта.

Відновлення після аноскопії

Аноскопія зазвичай не вимагає тривалого відновлення, і вже за кілька хвилин після процедури пацієнт може повертатися до звичного ритму життя. У деяких людей протягом перших годин спостерігається відчуття легкого тиску або подразнення в ділянці анального каналу, але ці симптоми переважно минають без додаткових ліків. Може з’являтися незначне підкровлювання, особливо якщо у пацієнта є гемороїдальні вузли або тріщини, і в такому випадку лікар дасть рекомендації, як зупинити кровотечу та уникнути ускладнень.

Спеціальної дієти зазвичай не призначають, однак бажано тимчасово зменшити вживання гострих чи надмірно жирних страв, щоб додатково не подразнювати слизову оболонку кишківника. Фізичну активність дозволяється виконувати у звичному режимі, якщо лікар не радить інакше. Якщо під час аноскопії виконувалися лікувальні втручання (видалення поліпів, лігування вузлів, біопсія тощо), фахівець може призначити антибіотики або знеболювальні препарати.

У разі, коли після аноскопії з’являється сильний біль, виникає рясна кровотеча або інші підозрілі симптоми, слід негайно звернутися до лікаря. Для детальніших порад стосовно післяпроцедурного періоду ознайомтеся з розширеною статтею, присвяченою відновленню після аноскопії.