Хронічний запор

Хронічний запор — це рідкісне випорожнення або утруднене випорожнення, яке триває кілька тижнів або довше.
Запор зазвичай описується як наявність менше трьох випорожнень на тиждень.
Хоча випадкові запори дуже поширені, деякі люди відчувають хронічні запори, які можуть заважати їм виконувати повсякденні завдання. Хронічний запор також може змусити людей надмірно напружуватися, щоб мати дефекацію.
Хронічний запор – це стан, коли ви відчуваєте труднощі або рідше маєте стійкий стілець. Це може бути спричинено рядом факторів, таких як неправильна дієта, недостатня фізична активність, стрес, водозаборот, чи певні медичні умови.

Симптоми

Симптоми хронічного запору можуть включати:

1. Труднощі при видаленні калу.
2. Стійкий стілець, менше трьох разів на тиждень.
3. Відчуття, що кишечник не звільнюється повністю.
4. Біль чи неприємні відчуття в животі.
5. Виразливий біль при видаленні калу.
6. Загальне відчуття втоми чи нездужання.

Діагностика

Діагностика хронічного запору зазвичай включає в себе кілька етапів, і лікар може провести ряд обстежень та спостережень для визначення причин і обрання належного лікування. Ось деякі методи діагностики хронічного запору:

1. Медичний огляд: Лікар може провести детальний медичний огляд, під час якого він задасть питання щодо ваших симптомів, анамнезу та стилів життя.
2. Лабораторні та інструментальні дослідження: Можуть включати аналізи крові для визначення відсутності інфекцій чи інших медичних станів, а також дослідження калу для оцінки функцій кишечника.
3. Колоноскопія: Ця процедура дозволяє лікареві докладно оглянути внутрішній стан товстого кишечника та виявити будь-які аномалії чи патології.
4. Гастроскопія: Якщо лікар вважає, що причина проблем зі шлуноком, гастроскопія може допомогти визначити стан стінок шлунку.
5. Рентгенографія товстої кишки: Це може включати барієву клізму для вивчення руху калу в кишечнику.
6. Дослідження функції м’язів кишечника: Деякі випадки хронічного запору можуть бути пов’язані з дефектами в роботі м’язів кишечника. Такі дослідження можуть включати аноректальну манометрію або електроміографію.

Після здійснення комплексної діагностики лікар може встановити точну причину хронічного запору і розробити індивідуальний план лікування.

Лікування

Лікування хронічного запору може включати комбінацію змін у стилі життя, дієти, медикаментозних препаратів та інших методів. Однак перед початком лікування важливо проконсультуватися з лікарем для точної діагностики та розробки індивідуального плану.

Ось можливі методи лікування хронічного запору:

1. Зміни у стилі життя:
   • Збільшення фізичної активності: Регулярна фізична активність може покращити роботу кишечника.
   • Підтримка правильної ваги: Зайва вага може призвести до проблем зі шлунково-кишковим трактом.
   • Водний баланс: Забезпечення достатнього споживання води для уникнення дегідратації.
2. Дієта:
   • Збагачення раціону в клітковину: Їжа, багата клітковиною (фрукти, овочі, повнозернові продукти), сприяє нормальній роботі кишечника.
   • Розподіл прийому їжі: Малі, регулярні прийоми їжі можуть полегшити травлення.
3. Ліки:
   • Засоби, що збільшують об’єм кишечникового вмісту (наприклад, вмісники клітковини).
   • Засоби, які збільшують рівень вологи в кишечнику (осмотичні препарати).
   • Засоби, які збільшують активність м’язів кишечника (прокінетики).
4. Біоповедінкова терапія:
   • Техніки релаксації та біоповедінкова терапія можуть допомогти контролювати стрес, що може впливати на функціонування кишечника.
5. Фізіотерапія:
   • Тренування м’язів тазового дна може бути корисним для поліпшення м’язевого тонусу в області кишечника.
6. Масаж абдомінальної ділянки:
   • Деякі види масажу можуть допомагати поліпшити рухливість кишечника.

Лікування повинно бути індивідуалізованим, тому важливо спілкуватися з лікарем для вибору оптимального плану лікування, враховуючи причини та особливості вашого стану.

Наші лікарі