Мої поради, якщо у вас нетримання сечі.
(від уролога Сергія Мостового)
Я хочу Вам детальніше пояснити, що відбувається у вашому організмі і на що Ви зможете вплинути.
Нетримання сечі — це стан, при якому відбувається будь-яке мимовільне виділення сечі (під час кашлю, сміху, фізичного навантаження або на тлі раптового, нестерпного позиву). Це поширена проблема, яка піддається ефективному лікуванню. Успіх терапії на 70% залежить від вашої дисципліни, регулярного тренування м’язів та зміни повсякденних звичок.
Для запису на консультацію до уролога ви можете залишити заявку за посиланням:
Ми Вам зателефонуємо найближчим часом
Схема медикаментозного лікування залежить від типу нетримання (ургентне, стресове).
Я можу призначити препарати для розслаблення м’язів сечового міхура (М-холіноблокатори, бета-3 агоністи) або для покращення тонусу сфінктера. Медикаментозний ефект розвивається поступово протягом 2–4 тижнів.
Тренування м’язів тазового дна (вправи Кегеля)
Якщо нетримання пов’язане зі слабкістю м’язів (особливо при кашлі, чханні, підйомі ваги), регулярне виконання вправ є першою лінією лікування:
- Необхідно почергово стискати та розслабляти м’язи, які зупиняють потік сечі (при цьому м’язи живота, сідниць та стегон мають залишатися повністю розслабленими).
- Скоротіть м’язи на 3–5 секунд, потім повністю розслабте на 5 секунд.
- Повторюйте по 10–15 разів за один підхід.
- Виконуйте щонайменше 3–4 підходи щодня (вранці, вдень, ввечері).
Не тренуйтеся під час реального сечовипускання, це може порушити рефлекси спорожнення міхура. Перші стійкі результати з’являються через 6–12 тижнів щоденних тренувань.
Тренування сечового міхура (при раптових, нестерпних позивах)
Якщо у вас діагностовано ургентне нетримання (гіперактивний сечовий міхур), ваша мета — навчити міхур утримувати більший об’єм сечі:
Почніть ходити в туалет за суворим розкладом (наприклад, кожні 1.5–2 години), навіть якщо позиву немає. Поступово, щотижня, збільшуйте цей інтервал на 15–30 хвилин, доводячи його до фізіологічної норми — кожні 3–4 години.
Коли виникає раптовий напад «потерпіти», зупиніться, зробіть кілька глибоких вдихів, сильно стисніть м’язи тазового дна (вправи Кегеля) кілька разів поспіль. Це надішле сигнал у головний мозок на розслаблення сечового міхура. Тільки після того, як гострий позив зменшиться, спокійно йдіть до туалету.
Питний режим та дієтичні “тригери”
Не обмежуйте рідину надмірно: багато пацієнтів роблять помилку, перестаючи пити воду, сподіваючись зменшити кількість сечі. Це призводить до високої концентрації сечі, яка сильно подразнює стінки міхура та лише посилює ургентні позиви. Пийте 1.5–2.0 літри чистої води на добу. Обмежте прийом рідини лише за 2 години до сну.
Виключіть подразники слизової. Деякі продукти діють як прямі стимулятори сечового міхура. Настійно рекомендую виключити або суттєво обмежити кофеїн (кава, міцний чай) та алкоголь (мають виражений сечогінний та подразнюючий ефекти), газовані напої (навіть звичайну мінеральну воду з газом), гострі спеції, цитрусові соки, шоколад та штучні підсолоджувачі.
Спосіб життя
Надмірна вага створює постійний підвищений тиск на сечовий міхур та м’язи тазового дна, посилюючи симптоми нетримання. Зниження ваги навіть на 5–10% суттєво зменшує кількість епізодів підтікання сечі.
Хронічні закрепи призводять до того, що переповнена пряма кишка тисне на сечовий міхур, зменшуючи його об’єм та порушуючи роботу сфінктера. Введіть у раціон більше клітковини.
Хронічний «кашель курця» є постійним фактором ризику, який механічно розтягує та руйнує м’язи тазового дна, що призводить до прогресування стресового нетримання.
Домашнє завдання – щоденник сечовипускання.
Перед наступним візитом вам необхідно протягом 3-х днів поспіль вести «Щоденник сечовипускання».
Записуйте туди:
- Час і об’єм випитої рідини.
- Час і об’єм виділеної сечі (вимірювати мірним стаканчиком).
- Кількість мимовільних епізодів підтікання сечі та за яких обставин вони сталися (кашель, раптовий позив тощо).